Техніка “чотириколір′я” походить з древніх часів розквіту візантійського іконописання, котре згодом дало основу для розвитку і українського іконопису. Сучасний іконописець і богослов Георгіос розвинув дану техніку в одній із грецьких шкіл. До України привіз отець Орест Козак.
Її особливості полягають у використанні чотирьох кольорів природного темперного пігменту таким чином, що створюється повна гама необхідних кольорів. При потребі можуть використовуватися й додаткові кольори. Побудова рисунку виконується таким чином, щоб створити взаємодоповнення, гармонію усіх елемнтів та постатей. Основні чотири пігменти створюють гармонію кольорів. Світла зображеного даються від темного до найсвітлішого, подібно світлу зображуваних святих, що світить у світі. Принцип техніки чотириколір´я – походять з практики ісихії (внутрішнє споглядання). Переважно такий спосіб внутрішнього споглядання Божого світла – це був спосіб життя давніх пустельників, але не тільки. Їх пізнання Бога виливалося у їх життя, їх наука- у рукописи та ікони. Метою цієї техніки не є вразити людину якимись елементами, але допомогти молитися.
Іконографія – це не лише спосіб зображення. Це спосіб мислення. Це єднання думки Церкви та її вияв у фарбах, як наголошує о.Орест.
При написанні ікони використовуються від початку лише перевірені часом матеріали і техніки. Дошка – липова, висушена. Грунт натуральний на кролячому клею. Фарби – темперні пігменти натуральні, розведені на жовтку. Золочення – сусальне золото. Лаки для покриття – золота і темперної фарби – спеціальні для надання золоту ще більшого блиску, а фарбі – максимального збереження натурального кольору.